78
Повномасштабне вторгнення російських окупантів, яке почалося 24 лютого 2022 року, поставило велике жирне питання під існуванням української державності та ідентичності. Захоплення територій, щоденні бомбардування, ворог у стін столиці. Здавалося, не встояти. Але українські війська стійко тримали стрій та відбивали навалу. А в цей час в тилу комунальники мали свій власний фронт. В умовах регулярних прильотів, блекаутів, браку кадрів незалежно від форми власності різноманітні керуючі компанії продовжували забезпечення функціонування житлових будинків. У цьому матеріалі ми керівник УК DIM 9000 Денис Ліннік розповів про мотивацію працівників в умовах воєнного часу, взаємодію з органами влади, боротьбу з боржниками-багатіями та багато іншого.
Від того, далеко ворог чи близько, труби рватися не перестають
– Війна стала сумною реальністю для українців ще у 2014 році, але навесні 2022-го ворог стояв під стінами Києва, і це, як-то кажуть, дві великих різниці. У вашому управлінні знаходилося і знаходяться десять житлових комплексів, це більше 500 тисяч квадратних метрів житла. Розкажіть, як повномасштабне вторгнення вплинуло на життєдіяльність вашої керуючої компанії?
– Перш за все, це брак людей. Багато хлопців з перших днів повномасштабного вторгнення пішли до війська. Багато хто був залучений до громадських робіт, несення служби на блокпостах тощо. Люди йшли за покликом душі боронити Батьківщину. Причому це були чоловіки максимально різного віку: як зовсім молоді хлопці, так і пенсіонери 60+. Вони навіть після того, як їм відмовляли у мобілізації, йшли до самооборони, виконували патрульні функції. Іншими словами людям тоді було не до роботи, але ж все одно хтось мав її виконувати. Тому так, це була криза.
– Коли ситуація більш-менш стабілізувалася?
– Коли мразоту відкинули від Києва. Тоді люди почали поступово повертатися до більш-менш спокійного життя, було розформовано багато ДФТГ, вже не було потреби в такій кількості. Але все одно ми не припиняли працювати навіть коли ворог був на околицях. Від того, далеко ворог чи близько, труби не припиняють рватися, а світло – пропадати. Тож викручувалися. Доходило до смішного: треба сантехнік, а він на блок-пості. Надсилали аварійну машину, забирали його, він виконував роботу, а потім відвозили назад на блок-пост.
Якщо ти героїчно борешься з аваріями, ти погано працював до цього
– Денисе, скажіть, чи намагалися вирішити брак чоловіків за рахунок жінок?
– Ми постійно цим займалися, шукали жінок та як не крути, але тих же електриків чи сантехніків прекрасної статі майже нема. Так, з будівельними спеціальностями трохи легше, адже серед жінок бувають і маляри, і плиточники, і штукатури.
– Не можу не поставити цього питання. Зрозуміло, що перші дні війни, перші місяці, відтік кадрів, добровольці йшли в армію. А як зараз? Я маю на увазі фактор ТЦК та мобілізації.
– Ох, та зараз проблем набагато більше, чоловіків критично не вистачає. Слава Богу, що рятують люди за 60 років, завдяки своїй фанатичній відповідальності, розумінню того, що хтось має підставити плече, поки більш молоді на фронті.
– Ви згадуєте про людей поважного віку, але в нас не мобілізують категорію 18-25. Чому не брати кадри звідти?
– Ви багато знаєте молодих людей, які хочуть працювати у сфері житлово комунального господарства? Я відповім за вас – ні. І ось чому. Це важка робота за невеликі гроші. Раніше, коли все житло перебувало на балансі місцевих органів самоврядування, коли був маневрений фонд житла, тобто службові, квартири, кімнати, ті ж гуртожитки, молоді люди мали хоч якусь мотивацію – попрацюю важко, але можна вирішити квартирне питання. Цього зараз немає – залишилася важка робота за невеликі гроші. Єдиний плюс, що залишається – це можливість часткового бронювання працівників. Але ж, знов таки, це тільки на час війни.
– Як вам вдається мотивувати людей не просто працювати, а якісно виконувати свою роботу?
– Головне, щоб людина розуміла фронт роботи, що від неї треба, а що вона не має робити. І це не залежить від того, чи тимчасова це людина, яка приходить у цю сферу просто пересидіти, чи людина з цієї системи. В нашій системі головне, це не довести до аварійної ситуації, а не героїчне вирішення проблеми. Якщо треба героїчно втручатися – це означає, що ви погано працювали до цього. А щодо мотивації, то це різні моменти. Когось можна зацікавити додатковими вихідними днями, когось – просто людяним ставленням. Важливий гнучкий графік. Якщо це дійсно спеціаліст і він сумлінний працівник, то якщо хоче, хай буде сумісником, хай працює ще на одній чи двох роботах навіть у цій же сфері. Головне – знайти оцю хімію, коли і людині комфортно, і вам користь від неї.
– Працівників яких спеціальностей не вистачає більш за інших у сфері ЖКГ?
– Проблема №1 – це двірники та озеленювачі, проблема №2 – сантехніки.
– Чому саме сантехніки?
– Це брудна робота. Одна справа – міняти крани в квартирах, а інша – мати справу з каналізацією.
– Скільки станом на сьогодні заробляє пересічний двірник?
– В середньому двадцять тисяч гривень. Так, це можуть бути і більші суми, але досягається це значнішим обсягом роботи. Тобто людина бере додаткове навантаження, розуміючи, що в неї вистачить сил і на основний фронт роботи. Тільки так.
Люди не розуміють, що якісний спецодяг це розхідник, а не парадний костюм
– Ви кажете про часи, коли все було на балансі жеків, але ж давайте подивимось правді в очі – вони продовжують обслуговувати чималу частку ринку. Чи конкурентоздатні наразі комунальні підприємства у порівнянні з приватними керуючими компаніями та ОСББ?
– В першу чергу, треба дивитися на співвласників і тариф, який вони згодні сплачувати, адже будь-яка компанія, приватна чи ЖКС, зацікавлена у збільшенні кількості послуг, що надає, у пошуку кваліфікованих працівників. Приватна керуюча компанія, яка обслуговує нове або відносно нове житло, може вкластися в обладнання, у спеціалістів, і увійти на ринок з високим рівнем обслуговування, а потім, якщо тариф на комуналку адекватний, підтримувати цей рівень. Якщо ми кажемо про комунальний сектор, то це ті ж самі реформовані жеки. Так, можна змінити їх менеджмент, але ж працівники залишаться ті самі, які звикли багато років працювати в певному форматі, який для них звичний. Чи погано вони працюють? Та ні. Якщо б вони погано працювали, у нас був би комунальний колапс. Але, беручи до уваги низькі тарифи, які згодні сплачувати співвласники, ЖКСи закривають, як правило, базовий рівень. Щоб у вас не текло в підвалі, було світло і пофарбовані урни. Приватні компанії все ж-таки налаштовані на якісне покращення сервісів. Банально кажучи, маючи тариф у 20 гривень з метру, ти можеш дозволити собі більше, ніж коли він складає 10 гривень. Зовсім інший рівень тих самих миючих засобів, наприклад.
– Не будемо закривати очі на те, що ті ж самі комунальні двірники часто бувають безхатьками і відповідно виглядають…
– Я особисто, коли працював в цій сфері, стикався з тим, що працівники, отримуючи новий якісний спецодяг чи інвентар, просто ховають його.
– Навіщо?
– А це психологія – люди не користуються ним, бо зберігають на випадок перевірки з боку керівництва. Щоб виглядати красиво. А в повсякденні ходять у дранті та замітаюсь саморобними мітлами. І дуже складно доносити до цих людей, що ця красива куртка – звичайний розхідник, а не парадний костюм. А що ж до зовнішнього вигляду, то так, це важливо, але в умовах браку кадрів доводиться закривати очі на певні моменти. Бо то може бути і безхатько, але він готовий працювати і вміє це робити. Не маємо права відмовляти людині у праві заробляти на хліб.
Якщо ви сплачуєте раз на рік, то ми можемо й обслуговувати раз на рік
– Не маю сумніву, що коли ви починали свій бізнес, навіть і не уявляли, що доведеться управляти будинками тисяч людей у воєнний час. Скажіть, як приватній компанії виживати в умовах прильотів, масового виїзду людей? Чи підставляє плече місцева влада?
– Знаєте, якщо говоримо про прильоти, то міська влада активно і одразу включається в цей процес, забезпечуючи аварійним запасом матеріалів. Ті ж самі ОСБ-плити, плівка, саморізи, крепіжний матеріал, щоб можна було швидко зробити перші кроки, щоб у людей були закриті вікна. Крім того, при кожному органі місцевого самоврядування є певна громадська чи благодійна організація, яка теж максимально швидко включається в процес. Ті ж самі хлопці та дівчатка з Червоного Хреста оперативно з'являється на місці подій, привозять відповідні матеріали, так само надають псіхологічну допомогу. Тобто з владою комунікація постійна і робоча.
– Це все вірно, але що робити приватній керуючій компанії, якщо в її будинку приліт, і треба не просто скління робити, а, наприклад, капітальний ремонт?
– Це дуже важливий момент, і надважливо, щоб все було оформлено згідно з законодавством. Тобто керуюча компанія має бути обраною загальними зборами, і рішення має бути запротокольованим. Це дає змогу їй від імені співвласників брати участь у різноманітних програмах з відновлення, державних чи міжнародних. Маємо звертати увагу на бюрократичні моменти. Якщо керуюча компанія не має відповідного юридичного статусу, то це створює реальні перешкоди.
– Як протягом повномасштабної війни змінилася ситуація із оплатою за комунальні послуги? Адже багато людей виїхало.
– Наразі ситуація вирівнюється. Дуже багато людей повертається. А ті, хто не повертається, вони отримують, відповідно, блокування рахунків.
– Тобто, правильно поставлена робота з боржниками?
– Так.
– Скажіть, чи дійсно часто найбільші боржники - це дуже забезпечені люди?
– Я це підтверджую. Зазвичай люди середнього статку воліють сплатити всі рахунки і жити так, щоб їм не заважали. А люди, які багаті, в нас є такі кейси, кажуть, нащо ти мене в суд подаєш, якщо я плачу? Починаємо розбиратися, а виходить, що він платить раз на півроку або на рік. І йому все одно, він же платить. Цікаво, як би він відреагував, якщо б ми зі свого боку обслуговували будинок не щодня, а раз на півроку? Взагалі-то в законі прописано, що управитель має право зменшити кількість надання послуг та їх інтенсивність у випадку несплати. Але повторюся, в цілому ситуація вирівнюється, люди сплачують за послуги краще.
14.05.2026
