Врахування галузевої угоди при формуванні фонду оплати праці

Відповідно до пункту 8 Порядку № 869 для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення ліцензіат (крім ліцензіатів, що вперше встановлюють тарифи) щороку до 20 серпня подає уповноваженим органам у паперовому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Підпунктом 2 пункту 19 Порядку № 869 передбачено, що до складу планованої виробничої собівартості централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення включаються прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення) відповідно до Закону України «Про оплату праці»:

• основна заробітна плата виробничого персоналу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;
• додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок до тарифних ставок і окладів (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, інші виплати, встановлені законодавством), премій, пов`язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, інші виплати, встановлені законодавством);
• інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

Планування витрат на оплату праці здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням положень генеральної, галузевої (міжгалузевої) та територіальної угод, якщо ліцензіат перебуває у сфері дії сторін таких угод, колективного договору ліцензіата.

При цьому, чинним законодавством регламентовано те, що економічне обґрунтування витрат на оплату праці, які враховуються в комунальних тарифах та в бюджетних видатках – здійснюється на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів із забезпеченням гарантій з організації та оплати праці передбачених ст. 15 Закону України «Про оплату праці», зокрема галузевими (міжгалузевими) угодами, в сфері дії сторін яких перебуває підприємство (роботодавець).

Галузеві норми з організації та оплати праці, які визначаються галузевими угодами, поширюються виключно на суб'єктів їх сторін - згідно ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди".

Таким чином, якщо роботодавець (підприємство) перебуває в сфері дії сторін відповідної галузевої угоди, то органи влади, які здійснюють встановлення тарифів, для забезпечення економічної обґрунтованості витрат згідно положень порядків формування тарифів мають керуватись нормами таких галузевих (міжгалузевих) угод.

Роботодавці (підприємства), які є суб'єктами галузевої угоди (перебувають в сфері дії відповідної сторони), мають законні гарантії того, що їм врахують всі витрати передбачені угодою в тарифах, а також мають законні підстави спиратись на її норми при економічному обґрунтуванні їх витрат.

Що стосується керівників підприємств – вони так само є членами трудового колективу (ч. 8 ст. 65 Господарського кодексу України), а відтак, згідно ст. 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" та ст. 15 Закону України "Про оплату праці" мінімальні гарантії галузевих угод , в сфері дії сторін яких перебуває підприємство, поширюються зокрема і на керівника підприємства та є обов'язковими для забезпечення в його контракті. Це стосується підприємств будь – якої форми власності.

Окремо звертаємо увагу на те, що постановою КМУ від 19 травня 1999 р. № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" встановлені лише принципи формування умов контракту та максимально допустимі розміри оплати праці . Мінімально допустимі гарантії оплати праці керівників регулюються в загальному порядку чинним законодавством про оплату праці, зокрема - ст. 15 ЗУ "Про оплату праці" та, відповідно, галузевою угодою, якщо роботодавець до неї приєднався.

Таким чином, гарантії з оплати праці, визначені галузевою угодою - є мінімальними гарантіями передбаченими законодавством про оплату праці (ст. 15 Закону України «Про оплату праці») та є обов’язковими для забезпечення органами влади при здійсненні ними їх повноважень по відношенню до суб’єктів галузевої угоди, зокрема при встановленні житлово-комунальних тарифів, при укладанні контрактів з керівниками підприємств, заснованих на державній та комунальній власності, при наданні дотації з бюджету та при здійсненні державного нагляду за дотриманням трудового законодавства.

Що ж стосується розрахунку тарифних ставок (окладів) заробітної плати, галузевих коефіцієнтів і порядку їх застосування – з метою недопущення тлумачення положення галузевих угод самостійно, як підприємствами – сторонами угод, так і органами влади,  враховуючи виключно свої інтереси, то при здійсненні таких розрахунків слід керуватися виключно порядком застосування норм галузевої угоди, що розробляється та  затверджується репрезентативною стороною роботодавців.

Окремо зазначаємо про відсутність як у роботодавця, так і у органу державної влади жодних підстав спиратись на норми галузевих угод, якщо роботодавець не перебуває в сфері дії сторін такої угоди.

Таку ж позицію висловив і Верховний Суд  у своїй постанові від 02 березня 2023 року у справі № 420/4208/21 зазначивши про те, що законодавство забороняє врахування норм та гарантій галузевих угод, якщо підприємство не перебуває в сфері дії її сторін.