Чи є об'єкт критичної інфраструктури критично важливим підприємством

Закон України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 № 1882-IX (далі — Закон № 1882) визначає, що критична інфраструктура — це сукупність об’єктів критичної інфраструктури, а в свою чергу об’єкти критичної інфраструктури — це об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку.

Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання об’єктів критичної інфраструктури» від 09.10.2020 № 1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2022 р. № 1384) (далі — Постанова № 1109) передбачає, що власник та / або керівник об’єкта критичної інфраструктури — це державний орган, підприємство, установа, організація будь-якої форми власності, юридична та / або фізична особа, якому / якій на правах власності, оренди або на інших законних підставах належить об’єкт критичної інфраструктури або який / яка відповідає за його поточне функціонування.

Постанова № 1109 визначає такий перелік секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури:

1. Паливно-енергетичний сектор (включаючи електроенергетику, вугільно-промисловий комплекс, торфодобування, нафтову промисловість, газову промисловість, ядерну енергетику). Уповноваженим органом, відповідальним за вказаний сектор, є Міненерго;
2. Цифрові технології (включаючи електронні довірчі послуги та електронну ідентифікацію, електронні комунікації, електронне урядування), за який відповідає Мінцифри;
3. Сектор захисту інформації, за який відповідає Держспецзв’язку;
4. Сектор системи життєзабезпечення (сфера відповідальності Мінрегіону);
5. Харчова промисловість та агропромисловий комплекс, за які відповідає Мінагрополітики;
6. Державний матеріальний резерв, за які відповідає Мінекономіки;
7. Охорона здоров’я (сфера відповідальності МОЗ);
8. Сектор ринків капіталу та організованих товарних ринків (сфера відповідальності НКЦПФР);
9. Фінансовий сектор, за який відповідає Мінфін;
10. Транспорт та пошта (відповідальний державний орган — Мінінфраструктури);
11. Промисловість (відповідальний державний орган — Мінстратегпром);
12. Сектор громадської безпеки, цивільний захист населення та територій, міграція (імміграція та еміграція) (сфери відповідальності МВС);
13. Охорона навколишнього природного середовища (відповідальний державний орган — Міндовкілля);
14. Сектор оборони (відповідальний державний орган — Міноборони);
15. Сектор національної безпеки (відповідальний державний орган — СБУ);
16. Сектор правосуддя (відповідальний державний орган — ДСА);
17. Сектор тримання під вартою (відповідальний державний орган — Мін’юст);
18. Сектор наукових досліджень та розробок (відповідальний державний орган — МОН);
19. Фінансовий сектор (відповідальний - Національний банк);
20. Вибори та референдуми (відповідальний орган - Центральна виборча комісія);
21. Соціальний захист (відповідальний орган – Мінсоцполітики);
22. Інформаційні послуги (відповідальний орган – МКІП);
23. Державна влада та місцеве самоврядування (відповідальним за вказаний сектор, є Держспецзв’язку).

Віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України згідно з положеннями Постанови № 1109. Віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв , що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного режиму.

При цьому, відповідно до постанови від 27 січня 2023 року № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» (далі – Постанова №76) підприємство вважається критично важливим, якщо:

1) загальна сума податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів (крім митних) перевищує еквівалент 1,5 млн євро;

2) сума надходжень в іноземній валюті (крім кредитів і позик) перевищує 32 млн євро;

3) стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відповідно до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого урядовою постановою від 4 березня 2015 року № 83;

4) важливе значення підприємства для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади (критерії визначаються центральними органами влади чи ОВА);

5) відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ;

6) розмір середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників по підприємству за останній календарний квартал - не менше середньої заробітної плати по регіону за звітний період;

7) підприємство є резидентом Дія Сіті.

З урахуванням вищевикладеного зазначаємо, що підприємство (будь-якої форми власності), що є об’єктом критичної інфраструктури, МОЖЕ БУТИ віднесено також до підприємств, які вважаються критично важливими , за умови його відповідності принаймні трьом із зазначених у Постанові №76 критеріїв. Винятками є паливно-енергетичний комплекс, телевізійні медіа, а також підприємства зі сфер охорони здоровʼя, освіти та науки, спорту та соціального захисту - для них достатньо відповідати двом вимогам зі списку.