Погодження штатного розпису та галузеві гарантії оплати праці

ВООРПЖКГ «Федерація роботодавців ЖКГ України» (далі – Об’єднання), відповідно до повноважень з представництва інтересів роботодавців в колективних переговорах на галузевому рівні та контролю за виконанням їх зобов’язань в сфері соціально-трудових відносин (свідоцтво НСПП про репрезентативність № 001-17-00-Г від 12.01.2017р.), повідомляє про наступне.
Об’єднання, відповідно до законодавства (ст. 3, 8, 15, 18 та 19 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 4, 7 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» та ст. 5, 19, 27 Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права та гарантії їх діяльності») визначає та здійснює контроль за дотриманням галузевих норм та гарантій з організації та оплати праці підприємств (роботодавців) житлово-комунального господарства, а також представляє їх інтереси у відносинах з органами влади з питань забезпечення ними таких гарантій при здійсненні своїх повноважень.
Положення ст. 10 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» вказують на обов’язковість дотримання підприємствами норм і гарантій галузевих (міжгалузевих) угод, зокрема щодо форм і систем оплати праці, норм праці, тарифних сіток, схем посадових окладів визначених галузевими угодами.
Згідно ст. 16 зазначеного Закону, на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень частини першої ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Приєднання роботодавців до зобов’язань у сфері соціально трудових відносин здійснюється через механізм членства в об’єднаннях організацій роботодавців, які визнані репрезентативними на відповідному рівні соціального діалогу, які уклали або приєднались до зобов’язань галузевої угоди з дотриманням вимог чинного законодавства (п.5 частини другої ст.13 Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права та гарантії їх діяльності»).
Згідно ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів. При цьому, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
Таким чином, якщо повноваження з ведення колективних переговорів з укладення колективного договору (угод) були згідно статуту підприємства делеговані власником керівнику підприємства, він є уповноваженим на укладення колективного договору (угод) та несе персональну відповідальність за дотримання законодавства у соціально-трудовій сфері.
Статтею 6 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено пряму заборону будь-якого втручання з боку органів представницької і виконавчої влади, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, при укладенні та виконанні колективних договорів, угод.
Отже, органи місцевого самоврядування, як власники підприємства, в разі делегування ними повноважень на ведення колективних переговорів керівнику, не є суб’єктами таких переговорів та не мають законних повноважень здійснювати додаткові погодження колективного договору (порядок повідомної реєстрації колективних договорів, затверджений постановою КМУ від 13 лютого 2013 р. № 115 не визначає таких повноважень) або укладеного на його підставі штатного розпису, трудових договорів тощо, що може призводити до порушення трудового законодавства та обмежити або заборонити права працівників передбачені гарантіями Галузевої угоди.
Крім того, органи місцевого самоврядування не є суб’єктами колективних переговорів на галузевому рівні (підпункт 9 пункту "б" частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог»), а відтак не мають ні власних ні делегованих повноважень здійснювати регулювання, контроль за дотриманням та тлумачення норм та положень галузевих (міжгалузевих) угод або будь-яким чином забороняти або перешкоджати їх здійснення.
Принагідно зазначаємо, що дії службових осіб органів місцевого самоврядування, які перешкоджають законній господарській діяльності підприємств можуть містити ознаки правопорушень передбачених ст. ст. 206, 364, 366, 367 КК України.