Цивільно-правові договори з фізичними особами: вимоги та обмеження

На Ваш запит щодо отримання консультації з питання форми, строків та періодичності укладення цивільно-правових договорів повідомляємо про наступне.

1. Скільки разів на рік можна максимально укладати цивільно-правовий договір з однією і тією же фізичною особою?

Порядок укладення цивільно-правових договорів регулюється положеннями Цивільного кодексу України, зокрема главами 52, 53, 61, 63.

Ціна договору та строк виконання робіт/надання послуг є істотними умовами цивільно-правових договорів та згідно ст. 905 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін. Чинне законодавство не визначає обмежень щодо строків та кількості укладених цивільно-правових договорів протягом певного проміжку часу з однією і тією самою фізичною особою.

Водночас, фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору (листи Мінсоцполітики від 16.05.2011 р № 151/06 / 186-11 та від 20.04.2012 р № 64/06 / 187-12).

Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації (далі — підприємство) або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові , а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці , необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 Кодексу законів про працю України).

Цивільно-правовий договір — це угода між підприємством та громадянином на виконання певної роботи або надання послуг за оплату, предметом якого є надання певного результату праці , без виникнення трудових відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється підприємцем з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Так, п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 25.04.2003 № 3 передбачено, що "систематичною" є діяльність, що здійснюється не менше ніж 3 рази протягом одного календарного року . За здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації передбачена адміністративна відповідальність (ст. 164 КпАП) та кримінальна (ст. 202 КК України).

Найімовірніше, контролюючі органи при проведенні перевірки будуть посилатися саме на цю норму закону, в результаті чого можливою є перекваліфіція ними цивільно-правового договору в трудовій, а також накладення штрафу на роботодавця.

Міністерство праці та соціальної політики України в Листі від 14.10.2010 року №208/06 /186-10 звертає увагу, що цивільним законодавством не встановлено обмежень на кількість укладених цивільно-правових договорів.

У Листі від 11.03.2002 № 06/24/42 Міністерство праці та соціальної політики України вказує, що в разі виникнення спору про правомірність укладеного договору (трудового, цивільно-правового) особа, чиї права порушені, може звернутися до суду.

2. На який максимальний термін протягом року можна укладати цивільно-правовий договір з однією і тією самою фізичною особою?

Чинним цивільним законодавством не обмежений максимальний термін для укладення цивільно-правового договору з однією і тією самою фізичною особою. Конкретний термін цивільно-правового договору вказуються в договорі за домовленістю сторін. Дані цивільно-правові відносини будуються виключно на договірній основі виходячи з обопільних інтересів замовника і виконавця. Так, при укладанні договору підряду і надання послуг, замовник, як правило, зацікавлений в якнайшвидшому виконанні роботи або наданні послуг. Тому на практиці такі договори є терміновими, а тривалість терміну визначається виходячи з фактичних обставин і реальної можливості виконавця виконати зобов'язання за договором в той чи інший термін.

При цьому, органи Держпраці при проведенні перевірки цивільно-правового договору, укладеного з виконавцем на тривалий термін можуть перекваліфікувати його в трудовий і оштрафувати замовника. Під тривалим терміном можуть розумітись строки на 1 рік і більше. Так згідно п. 187.9 Податкового кодексу України - довгостроковий договір (контракт) — це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання

Отже, умовами цивільно-правового договору сторони повинні передбачати оптимальний строк дії договору з однією й тією ж особою виконавцем (надавачем послуг) , а строки виконання робіт або надання послуг вказувати у договорі або у додатках до договору за періодами з визначеними датами виконання, зокрема з умовою виконання робіт (надання послуг) з відповідними актами приймання-передачі робіт (послуг) у певні проміжки часу. Строк, на який укладається договір, як і строки виконання робіт (надання послуг) визначаються сторонами з огляду на характер та обсяги роботи чи послуги.

Виходячи з наведеного, вважаємо за доцільне укладення цивільно-правових договорів з виконавцями не більше 2 разів на рік на термін не більше 1 року (краще 2 рази на рік). Акти виконаних робіт оформлювати тільки 1 раз при закритті договору, а не кожен місяць. При цьому, якщо оплата виконавцю має здійснюватися кожен місяць – необхідно передбачити в договорі можливість здійснення передплати.

Крім того, пам’ятайте: 1. Не пов’язуйте винагороду з кількістю відпрацьованого працівником часу. Не використовуйте почасову оплату. 2. Розмір оплати не повинен залежати від мінімальної заробітної плати. 3. Не зазначати у договорі, що він діє, поки сторони не виконають своїх зобов’язань. Потрібно визначити кінцевий строк договору (оптимально — пів року). 4. В договорі вказуйте, що факт виконання робіт (послуг) оформлюється відповідним актом виконаних робіт, який підписується сторонами. При цьому бажано не розбивати приймання робіт на окремі строки протягом терміну дії договору. 5. Окремо слід зазначити в договорі, що на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника, та що виконавець самостійно, на власний розсуд визначає конкретний час і тривалість виконання робіт (надання послуг). 6. При формулювання предмету договору уникати слів «здійснює», «забезпечує», «виконує», «виконання обов’язків, функцій» - предметом має бути результат з чіткими кількісними та якісними параметрами. Детально розписуйте що є результатом надання послуг/робіт. 7. Не укладайте ЦПД на послуги (роботи), якщо у штатному розписі підприємства наявна вакансія за посадою з аналогічними обов’язками. 8.  

В будь якому разі, рішення органів Держпраці може бути оскаржене в судовому порядку. Так, згідно з позицією Дніпропетровського окружного адміністративного суду в рішенні від 10.08.2018 у справі № 804/2857/18) п. 11 Порядку здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 чітко визначені права інспекторів праці при проведенні відповідних перевірок підприємств. Повноважень тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору у інспекторів праці немає. Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, термінів в яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові угоди, а в яких - цивiльно-правові договори на виконання певних робіт / надання послуг, тому сторони договору (замовник і виконавець) вільні в своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд має право визначати вид даного договору. При цьому зобов'язати підприємство і фізособу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить в компетенцію органів Держпраці.

3. Чи є затверджена форма цивільно-правового договору та акту виконаних робіт? де її можна знайти і на підставі чого вона затверджена?

Чинне законодавство не встановлює форм цивільно-правового договору та акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. На підставі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Основними видами укладених цивільно-правових договорів є договір підряду і договір про надання послуг, які підпадають під дію положень статей 837 і 901 ЦК України, відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 837 ГК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ГК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець зобов'язаний надати послуги особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

При складанні договору підряду або договору про надання послуг враховують загальні норми Цивільного кодексу України. Тобто, форма цивільно-правових договорів підпорядковується загальним правилам про форму угод. Істотними умовами цивільно-правових договорів є:

• предмет договору (роботи / послуги);

• взаємні права і обов'язки;

• терміни виконання робіт (надання послуг);

• порядок і терміни оплати;

• відповідальність сторін за порушення договору.

Приймання виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється за актом, з якого має бути видно, які саме роботи виконані і прийняті.

Акт складають у двох примірниках в довільній формі із зазначенням всіх необхідних для первинного документа реквізитів. Підписуючи акт, замовник підтверджує, що роботи дійсно виконані (послуги отримані).

Всі господарські операції на підприємстві відображаються в бухгалтерському обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для того, щоб акт був визнаний первинним документом, він повинен містити всі необхідні реквізити передбачені чинним законодавством.

Вимоги до реквізитів встановлює стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Серед них: назва документа (у нашому випадку — «Акт виконаних робіт» або «Акт наданих послуг»); дата складання; назва установи, від імені якої складаєте документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, які відповідають за виконання господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у проведенні господарської операції. Саме обов’язкові реквізити надають документу юридичної сили та доказовості. Крім того, ваш акт виконаних робіт (наданих послуг) може містити додаткові реквізити: ідентифікаційний код установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для проведення операцій; дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (абз. 3 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 ).

Голова Об’єднання – Олег Адамов